Поетичний вечір пам'яті Лесі Українки

Ні, я жива, я буду вічно жити,
я в серці маю те, що не вмира...
Леся Українка

      26 лютого у вітальні бібліотеки-філії №6 Ужгородської ЦБС відбувся захід, присвячений 142-ї річниці з Дня народження видатної української письменниці, поетеси та перекладача Лариси Петрівни Косач-Квітки. Вшановуючи пам'ять Лесі Українки, учні ЗОШ№16 прочитали десятки милозвучних віршів, сотні слів були сказані про її невичерпний внесок в українську і світову культуру. Дивовижно, скільки сили і витривалості, таланту і геніальності поєднувала в собі ця велика душа, гордість народу, символ епохи – Леся Українка.

     Це ніжне і дзвінке ім’я належить до найвеличніших імен нашого народу.

     Нам відома Леся як одна з найславетніших постатей української літератури, з життєвим і творчим шляхом якої ми знайомі ще зі школи. Згадували про неї більше, як Жінку. Жінку, яка всупереч тяжким хворобам, не зломилася, а, навпаки, Жила, Творила, Боролася, Вірила, Кохала…

     Усі часи вимагали таких жінок, як Леся Українка: не зманіжених, розкішних, розбещених панянок, а героїчних маленьких поборниць тліну. Вони потрібні, наші українські героїні, як у часи Лесі Українки, так і сьогодні.

     Під час літературної "подорожі" були розглянуті митті дитинства, велике кохання поетеси, епізоди подружнього життя, родинне дерево Косачів-Драгоманових…

     Найактивнішими учасниками заходу були Циман Софія, Кириляк Володимир, Копасович Аніта, Мукерія Манана та Ревта Яна. Вони  читали вірші Лесі Українки, уривки з листів, розповідали про найважливіші та найяскравіші моменти з життя поетеси.

    

     В рамках відзначення цієї славетної дати  бібліотекою, крім літературної подорожі, було організовано постійно діючу виставку «На крилах пісень», проведено бібліографічний огляд, присвячений життєвому і творчому шляху Лесі Українки, підготовлено слайд-презентацію «Миті яскравого життя».

    Будуть відходити віки, будуть приходити віки…а вічне увійде у вічність, не так у бронзу чи мармур, як в очі людські, в надії людей, бо допоки живе надія – живий і народ. То ж будемо і ми вчитися терпінню, вірі, любові і надії у нашої неповторної Лесі.