"Над білим янголом скорботи незгасний духу смолоскип..."

Трагічні  події  1932-1933 рр. вписали чорну й ганебну "славу" тоталітарної держави в життя  українського народу навічно. Пам`ять про ті часи вкарбувалась у свідомість наших співвітчизників назавжди, вона болем проймає серця людей, є насправді невмирущою і передаватиметься з покоління в покоління.          

Голодомор завдав удару по глибинних основах української нації. Трагічні жнива скорботи відібрали в українського народу 10 млн. життів. Голодомор має чотири виміри: політичний, національний, історичний, світовий.          

Міжнародна спільнота засудила Голодомор 1932-1933 рр. в Україні в офіційному документі 58-сесії Генеральної Асамблеї  ООН - спільній заяві з нагоди 70-х роковин  Голодомору 1932-1933 рр. в Україні, яку  підписали більше 40 держав світу і підтримали 25 держав ЄС. Кожне покоління українців має знати правду про голодомор і засвоїти його уроки.

Наша бібліотека теж вирішила вшанувати жертв голодомору годиною мовчання і запалити свічу пам’яті загиблим.

Відзначаємо 100-річчя від Дня народження Василя Свиди...

Талановитому закарпатському скульптору, різьбяру, народному художнику Василю Свиді 22 жовтня виповнилося б 100 років. На честь ювілейної дати, у читацькій вітальні нашої бібліотеки був проведений віртуальний круїз  під назвою «Дивоквіт любові скульптора Василя Свиди».

Ця надзвичайно талановита постать нашого краю дала новий поштовх різьбярській справі на Закарпатті та Україні в цілому.

Про ці, та інші цікаві факти з біографії різьбяра мали змогу дізнатися й учні 2-го і 3-го класів ЗОШ №16. Дітки поринули у віртуальну подорож місцями видатного митця. Гід екскурсії, бібліотекар Петрішак Катерина, ознайомила екскурсантів з творчими доробками майстра, провела оглядову онлайн-екскурсію музеєм Василя Свиди.

Увазі наших юних гостей була представлена також книжкова виставка «Поличка митця Василя Свиди».

Всеукраїнський День бібліотек!

Символічно, що саме в день Віри, Надії, Любові і матері їх Софії (мудрості) відзначається це свято. Сама назва - Всеукраїнський свідчить, що це свято не тільки професійне, а загальнонародне, адже кожна людина хоча б раз у житті була у бібліотеці, а для багатьох вона стала рідною домівкою, бо без книги нема знань, поступу вперед.

Цьогоріч бібліотеки Ужгорода вирішили відзначити дане дійство широкими масштабами, організувавши, на одній із площ міста, виїзну рекламну акцію  «Бібліотеки міста – ужгородцям!», в якій взяла участь і наша бібліотека. В рамках заходу пройшла стендова презентація бібліотек-учасниць, відбулося нагородження бібліотекарів депутатами обласної та міської рад. Закінчилося дійство феєричним святковим концертом, що організували майбутні бібліотекарі, студенти Ужгородського коледжу культури.

Ужгороду вже 1120 років. А він усе ще молодий…

  

Ужгород - невелике і найвіддаленіше західне містечко України, його називають золотими воротами України до Європи, а ще перлиною Карпатського Єврорегіону. Засноване воно більше тисячі років тому — в 893 році, і названий по річці Уж.

Наше місто має багатовікову історію, перебороло войовничі загарбання і навали, та попри все це залишається вічно молодим...

Цьогоріч дата відзначення Дня міста була надзвичайною - 1120 років!!! Наша бібліотека не могла залишитися осторонь святкування іменин міста, і в стінах своєї читацької вітальні бібліотекарі провели пізнавальний екскурс під назвою "Ужгород - гортаючи сторінки історії". Слухачами засідання стали учні 2-3 класів ЗОШ №16. Дітлахи мали змогу поринути в глибоку історію міста Ужгород, ознайомитися з книжковою виставкою, що презентувалася на святі. 

Родзинкою свята стала онлайн-екскурсія по визначним містам нашого краю, що стало можливим за допомогою безкоштовного інтернету від програми "Бібліоміст".

Відпочиваємо з книгою...

Таке враження, що спекотні серпневі дні вирішили надолужити за весь літній період. Вони, певне, згадали нам червневий холод і липневі дощі, та й заповзято переадресовують спеку. Аж паморочиться в голові. Коли на вулиці температура стрімко піднімається вгору, нам залишається тільки мріяти: то ми ніжимося десь на узбережжі, то пірнаєм з аквалангом, то стрибаємо з парашутом, а вітер шпарко обвіває обличчя. Ух!... Але мрії залишаються лише мріями. На жаль, далеко не всі мають можливість такого відпочинку. Добряча частина жителів нашого мікрорайону совгають по розпеченому асфальті і припікають п'яти.

А хочете затінку і позитивних вражень? Хочете? Єдине правильне рішення - усі мерщій до бібліотеки! Адже  читання - це запорука гарного відпочинку. Ми вам допоможемо чим зможемо: підберемо літературу за рекомендаційними списками, проконсультуємо, поділимось цікавою інформацією. На вас чекає читальний зал, який ніколи не буває порожнім, адже є багато охочих задарма скористатися послугами Інтернет-центру від програми "Бібліоміст". Проведемо останні миті літа разом!

І знайте: бібліотека - місце, де безкоштовно можна стати особистістю!

Україна святкує!

Сьогодні синьо-жовтими стрічками замайорів наш Ужгород,  і це не дивно, адже вся Україна святкує День Державного прапора.

    Наголошуємо!  Українське синьо-жовте колірне сполучення — одне з найдавніших серед сучасних національних прапорів. Походить воно від герба Галицько-Волинського князівства — золотого лева в синьому полі, який з’явився в другій половині ХІІІ століття. 

   Взагалі, так склалося етнічно, що  поєднання блакитного і жовтого кольорів для українців найбільш доречне. Наш народ символічно трактує ці барви (колір чистого неба — символ миру, колір пшеничного лану — символ багатства України).

   За свідченням сучасників,  у жовті жупани та блакитні шаровари   й  контуші були вдягнені гайдамаки Гонти під час повстання 1768 року.  

   Під синьо-жовтими хоругвами українське козацтво звитяжно виборювало свободу.   

   Цими ж кольорами наш народ традиційно розмальовував свої хатини та постаті святих.        

   Існує ще одна цікава і досить несподівана версія щодо давньої української традиції поєднання жовтого і синього кольорів. Так, згідно з нею, слово  «хо- хол», яке стало зневажливим прізвиськом українця, монгольського походження. У перекладі «хох» означає синій, голубий, «улу» -  жовтий.  Кінцевий голосний змінився, і ми маємо теперішнє звучання.

  Та попри усі трактування потрібно основне пам’ятати: ми – українці, живемо на рідній землі і ідентифікуємо себе як нація. Під таким гаслом прошли урочистості і в нашій бібліотеці. Юні любителі книги змогли не тільки поринути в глибини історії становлення нашого стягу, а й відзначити цю подію смачними ласощами, які їм підготували бібліотекарі.

        А завтра, «озброївшись» національною символікою,  вийдемо на вулиці улюбленого міста щоб привітати Україну З Днем Незалежності.

Цікава реклама бібліотеки=)))))))